Свічка (сонет)

Петлею витікає з повноти,
Легенями не мігши упібрати
З порічок рибу, вириту з корита
Каратами й притихану до стель,

Щоб від русла узявши за мету
Рослиною вернутись в царство скалок,
Найглибший колір від крови відколе
І в німоту утому замота,

По вивірці загнавши у ґноти :
У світла свій з несвітом вищий торг
Без свідків при закритих дверях. Піна

По канделябрах пагони пуска,
Як вибранець, не той, що звуть на поміч,
Ступа у пломінь свічки, як в піски.