Віґілії LXXXIX

Дорога? Чи альхеміка аптечка,
Де в колбах — демонів, що спухли ніччю,
Ще упирі на перехрестях няньчать? —
І зірка — за єдину відгортачку?

Повитикалися чуттів всі тички.
Між мозком і душею — колотнеча.
Літають — з кров’ю аж по вінця — ночви, —
Б’ють в серце. Світ із слини хоботочки,

Де в кожному — ще бісеня регоче.
Дорога? А чи пітьми — в пащах — гичка?
Ні голосу, лиш мороку щербини.

Ні світла, самі з сірки калабані, —
З-під пазурів — язик, стегно, рука.
Дорога? Чи кружляння світляків?