Українська література / Андієвська Емма / Вірші / XXXV
В базі 4533 віршів 567 авторів.

XXXV

PDFДрукe-mail

Розсадник зла, базіка, блудний син,
Що біг від себе — й ні на сантиметр.
Хоч Богу й чорту — свічку крадькома,
Щоб — іншим — збитки, а йому — хосен.

М’ясар, що — ніжну слабкість — до красунь,
Дарма що підтоптався й притомивсь, —
Й посілості, як щораз вищий мур. —
Повірив в м’ясо, й м’ясом — небеса.

Той, кого, тільки плюнувши, згадають
Й закляття кинуть, що повільно діє,
Аби мара, — неначе сніг торішній.

Світ на від’ємних гальмах з місця зрушив,
Й гнилим непотребом — орбіти мрій. —
Стоїть, хитаючися, там, де інші мруть.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.