XXXIV

Красуня, яка точить запах трупний.
Лисячий писок, з мушкою, у хутрі.
Тічки навколо, — сам послід по хаті.
Там укусити, тут — сховатись треба.

Усі — по колу, — й ні один не втрапить —
Содомських знаків — й вибігти на сходи.
У ліжко, — як лящів, — і непохитних,
Дитятко носячи в скляній утробі.

Єлеєм личко й пазурі папуги.
У нутрощах засів отруйний пагін,
Що — бульби зла, — по картоплині — в верчик,

Та кусні м’яса замість грамот вірчих.
Дилема шийок курячих, що — тхір.
Вуста сердечком, які — трупний харч.