Малі кроки

Замість світил — поздовжні краплі йоду,
Що їх — з провалля — видувний смичок.
Замок відкрився нагло без ключа,
Й на тапчані, який літа, — наяда, —

Для павучка задавнений наїдок —
Вже без плеча, без носа, без очей.
Як чути кроки сили уночі,
Що — копітко — залишений маєток.

Гобої, які досі — все похиле,
В клітини запаху і поторків запхали
В площини нижні, як в бляшанку шпроти.

Струс. Й існування заходився прати,
Щоб — самородки — стравохід, — цвіркун. —
Яке все без’язике — говірке.