Повернення до човнів

В повітрі проплива — навкіс — байдак —
Без веслярів, і усе тіло чує:
До шиб причалить — й на ікру стовче їх.
І тоне, не лишаючи слідів.

В вікні стоїть подружжя молоде —
Ще в равликах і квітах молочаю.
Над ними — інший човен височіє
Й хмарина, де — і вершник, і садок.

Та тільки — лицаря, що верхи, — погляд,
Як все навколо сторч рікою пухне,
Лише в фіранках — ледь — гадюки шелест.

Намарне городили й поспішали.
Програли вічність, й — покотився м’яч. —
І — далі й далі — постаті німі.