Українська література / Андієвська Емма / Вірші / Прожімки
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Прожімки

PDFДрукe-mail

Навколо ніч й дедалі грубші мури.
Вікно ще є, — там світ, цвіте картопля
На клаптику свідомости, де тепло
І злагода, хоч шпичаки примарні —

Буття нередаґований примірник, —
Й дві-три хмарини, що їх — довго в ступі. —
Міняються площини і етапи.
Набік поблимала остання сикомора,

Яка — на мить — дороговказом в пітьмі,
І те, що “зараз”, — на місток — на “потім”,
Розливши ясність, як найбільший ребус, —

Уперше після довгої хвороби. —
Все існування, як єдиний рот,
Що, — задихаючися, диха з-під кори.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.