Українська література / Андієвська Емма / Вірші / Фаґот
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Фаґот

PDFДрукe-mail

У присмерку — ледь-ледь жовтаві герми,
Що — фіялкові плями іподрому.
Хтось — колискову — здалеку — на дримбі.
Єдиний вдих, й нутро стіна огорне.

З рінин повітря, що поволі гіркнуть, —
Коріння — усе глибшу панораму.
Сікач поверхню з воску ударемнив.
Лиш спалах тиші, що — на сліпі гирла.

Прискорення із осереддя — й кілька
Рівнин смугастих на сріблястих кульках, —
Ані легень, ні пальців — тільки очі.

Основа є, а доторкнутись нічим
До невимовного, що — майже, як предмет.
Поля свідомости, із дюн панчоху дмуть.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.