На тему малого й великого

В кристал ув’язнені і виміри, і гени,
Й ціль переможців — круглість веслування.
Як світиться сягниста половина,
Що — нижчі і горішні перегони.

За кусничок веселки — пік змагання.
Лише — вперед. Слони, що — сизість в венах.
Все глибші кола — й знову — пил кавунний
Замайорів — і без нащадків — гине.

Порушивши тривалість перспективи,
Уздовж буття хтось вітряків наставив,
Де хоботи рослинних арсеналів

Магнолій мороку — самі серпи — сягнули.
Ніхто ж кінця — маля! — не врахував,
Що котить діжку змін порохову.