Погода з вітром

Всі речі є, та кожна — без об’єму,
Хоч видно палі й береги молочні.
Порожні вулиці. В ніч немовля десь плаче.
Тигр шаблезубий диха за дверима.

Не розпізнати, де — колись знайоме.
Меридіяни попелиця лічить.
В рідини дійсність заховала плечі, —
Найменший поторк, — й глибше — в чорну яму.

Від молотків і простір збожеволів.
В півкулях мозку вже не крови вилив —
Розсудливість, — за вітром білий брилик, —

До втілення поновного забрали,
І хаос неприборканий повзе,
Рвучи клітини й ширячи озон.