Звичка
отак ліс загадковий виростав —
без слів, похмуро.
розколювався так надвоє камінь — без
ґримас, без крику.
отак при першім злеті падав птах —
прострелений під оком шротом.
так несвідомо ми
кохалися — у вижиданні
жахливого зняття з хреста.
Збірка «Омана Молока».