7 жовтня

запаху хлібів я не забув у присмерку,
ні присмаку твоїх молочних стегон —
хоча й уже не стало кременів,
щоб свічку запалити.

уночі.
розбилися калейдоскопи : наші очі —
зовсім безколірні.

уночі.
ми складемо, наївні,
дивовижний ритуал запаморочення
й згорить пшениця, що
хвилює між грудьми твоїми.

та ж завтра — як мені знов вичитати з липових
листочків шелест твого імени ?