«за обрієм...»

за обрієм
над ранком спалахнув
метелик срібний,
як згоряє ліс,
покинений деревами.

зачерпнімо трохи того
неба, що за нами ! —
нагадається нам, де дівчата
родяться
із прізвищами цнотливішими.

в моїй бляшаній клітці
спить жар-птиця —
я живлюсь її стурбованими
снами і надіями.