«казки забуті повертаються...»

казки забуті повертаються
із соняшних країв.
птахи вмирають — вчасно не
вернувшися під весну.

ми віримо в дурман
отруйних трав.
і восени ми начеб
відрікаємося сонця.

відрікаємось конечної молитви.
відрікаємося найплідніших молодиць.
задивлені в безсмертя лишаїв,
шукаємо себе
з погаслим сірником в руці.