Завтра
шляхи ми прокладатимемо крізь спокусливі міста.
і будем кидати мости між недоречним і
прожитим. знову слухатимемо, як засинають
найвірніші друзі, мов рослини безіменні —
таємниці не звіряючи найменшої
нікому,
дяки не лишаючи, ні
спадку.
і всоте умліватимемо розчаровані собою
на порозі незаслуженої радости,
як умирають діти —
трохи
несвідомо.
Збірка «Нічні перекази».