Поезія для С. — 2
прислухатись востаннє
до дощу,
немов до відгомону затривоженого
моря. невідзовно вмерти за одвірком
щастя — мов невинне пташеня,
що тріску сонця в дзьоб вхопило
і загорілося від нього.
загребти об’їдки твого імени
в пісок безчасся, і шляхи
підземні кинутись
розшукувати —
в розтрусі років.
Збірка «Нічні перекази».