«ти відходиш...»

Друк

ти відходиш
ввечері.
тоді ненаситний годуюсь теплим спомином колишніх весен. серед ночі замість ока відкривається під хмарою отруйний квіт. чи ще пливе між нами той потік освячуючого вогню ? зажди ! сади десь родяться щедріші, ширші там границі щастя визначає птах поламаним крилом. зажди ! того же щастя, що в моїх долонях сіном пахне ще. зажди ! бо по тобі мабуть згорить останній жмут надії, що в моїй полатаній душі.
ти відійшла.
вже начеб ранок  —
а чомусь
ще півень не запіяв.


Збірка «Уламки дзеркала».