«там меви море заворожують...»
там меви море заворожують
щовечора
безшумно переносять золото
піску
на південь
там мевами обсніжені
жорстокі береги
що ваблять н’ерозважних лицарів
що пяні кораблі
заманюють в гірке похмілля
там меви (кажуть) у тісний клубок
замотують морські струмки
плетуть із водоростей довгі коси
коли твою
я на ніч розплітаю
не меви (кажеш) а
казковий білокрилий вітер — він
між нами навіває неприступну пристрасть що
відтак стає безвихідною в мить
як тільки нас полонить.
Збірка «Від острова до острова»,Видавництво Художньої Літератури «Дніпро» Київ, 1993.