«а на папері — ніби стежка звивиста...»
а на папері — ніби стежка звивиста
накреслена зрадливим олівцем
а в центрі тиші — ніби філіґранний зойк
сопілки що заманює мандрівника
а поза літом — ніби нескінченна втеча від
минулого в неспокій недоступного
а вже за нами — ніби сонях сонця гнеться до землі
і повінь розриває непохитні всі мости
Збірка «Щодень щокрок».