Стежка

так від різкого мінерального в шумке рослинне
босоніж пробиваюся по кропиві — до нас
тебе віддавна вже цураються сліпі свічада
я нас не пізнаю — ані у них ані за ними
і звідки і куди нам далі ? — як невгавно
щезають необхідні перехрестя перед нами
десь кажуть в’ється ще остання стежка
забута усіма обросла густо муравою
що мала б повести тебе (але хто відшукає ?)
у безпечніший вимір — комашиний.

Збірка «Комашиний вимір».