«під в’ялим листям родяться надії міста і щоразу довші...»
під в’ялим листям родяться надії міста і щоразу довші
шляхи крізь час
дерева перемінюються серед тьми в нічні потвори
і чародійні янголи спускаються крізь душу ранених птахів
спричинюючи землетруси
тоді десь сивина торкнеться голубів
як тільки зійдуть
нові дощі мов свіжі водорості
і ми замкнемося в нестиглому горісі щоб ніколи вже
не знати смерти
Цикл «Згоряють острови».