«блискавицями  — розорана...»

блискавицями  — розорана
земля до краю, тиша  — вся
пошита в срібло. і загублена
у сіні  — твоя цнота.
послухай, як дзижчить
в горісі щастя, як по
стеблах вітер випікає
літо. цить ! не говори  —
тебе бджола учує !
ріками  — перегороджена

земля. чи чуєш, як
комахи стережуть
границі ранку ? (я
люблю тебе, коханко
невідома) чуєш ? як
траву скубе загнузданий
дощ ? не лякайся ! : перед
нами  — ключ і вічність.
хоч земля вся вже до краю
блискавицями розорана.

---

Цикл «Дерева проходять 1».