«по книжках замешкали...»

Друк

по книжках замешкали
водяники нахабні, поселились
мавки боязкі. удосвіта
дошукую ключів до
істини, до спраги. спомин
розкладає пам’ять на дрібну
крупинку для птахів. я під самим
дощем для тебе сплів,
здавалося, гніздо найвигідніше.
як тільки дощ ущух  — тебе не стало.

а шкода сліз, й молитви шкода.
з горіхової шкаралущі вилущилася
самотність, сіла на плече  — нашіптує
тривожні розповіді. нині
я читаю вірші літеплі, не
довіряючи проклятому пророкові,
не довіряючи собі. моя хатина
грузне в осінь, мов у болота.
соломою забита трухла пам’ять,
але ще зуб огню не розкусив душі.


Цикл «Дерева проходять 1».