«як позавчора завтра...»
як позавчора завтра
однісінька мала піщинка
заїсть всі наші звички
і щіпка солі
роз’ятрить рану що на мить приспала
розбудить всі ті демони
що нам спокою не дають
але те дзеркало
в якім нарешті ми знайшли притулок
чомусь невгавно не перестає
спотворювати нам обличчя.
Цикл «Притулок дзеркала».