«а інколи й...»

а інколи й
пускаюся таку шукати
що схожою була б на тебе
яку під сумнів взяти
ніколи не одважився б

з одним-єдиним лиш
орієнтиром —
тим ледь відчутним відгомоном що
снується за травинкою яку п’ятою мнеш
щокрок від мене оддаляючись.