«на мене море безпощадне потайне чигає...»

Друк

на мене море безпощадне потайне чигає
безодні в ньому  — згубні бо манливі
прошила око неба пара гострих мев :
невже обіцяна земля  — на віддалі лиш одного
останнього удару вщент
розгризеного сіллю хвиль весла ?

у ранішній імлі снується
підступний спів улесливих сирен
що мореплавців ваблять у химерний світ
де не було початку і кінця не буде

а чи тоді зголоситься
хтось щоб мене
(що не оглух іще цілком)
до щогли вчасно прив’язати  —
немов прибити до хреста ?


Цикл «Замість молитви».