на найдорожчому із жеребців
що в цій країні продають
зухвало я ввійшов до двору
при брамі розтоптавши кілька жебраків
не білим хлібом а ікрою частували
поїли винами — з найкращих з нетутешніх
не бракувало пестощів епідермічних
жіночі стегна прочинялись досхочу
а вже після похмілля
як лиш пізнав хто справді я
яким не був понині
й не буду завтра взагалі ніколи
із двору вийшов крадькома —
мов злодій
якому душу викрали
й усе що мав.
Цикл «Замість молитви».