Володимир Якович Бровченко народився 1 червня 1931 р. в с. Малій Висці на Кіровоградщині в сім’ї колгосшшка-механізатора.

Закінчив Одеський технологічний інститут, працював механіком на Херсонському консервному комбінаті. З 1956 р.  — на комсомольській, партійній та редакційній роботі в Херсоні і в Києві. Був відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1973—1979). Нині працює головою правління Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном. Член КПРС. Друкувати вірші почав у студентські роки. Перша поетична збірка «Шумлять жита» вийшла 1956 р. Поезія В. Бровченка  — поезія комсомольського гарту й неспокою. Автор відгукується на клич сучасності, осмислює ленінську тему, тему партії. Його вірші, поеми славлять радянських воїнів, які розгромили фашистську загарбницьку орду, і стверджують мир, труд, любов, красу.

Збірки віршів: «Зустрічайте сонце» (1959), «Моє імення  — комсомол» (1960), «Скеля Любові» (1964), «Нерозстріляні зорі» (1966), «Перелоги» (1968), «В оркестрі світла» (1973), «Думна гора» (1975), «Сурми» (1976), «Погода на завтра» (1979), «Зошит з-під каменя» (1980), «Навперейми літам» (1981) та ін.