«Уже лягли на скроні тіні срібні…»

Уже лягли на скроні тіні срібні,
Та стільки сили в голосі твоїм,
І друзі є, і ти іще потрібна
Онукам, дітям, і не тільки їм.

Од весен залишились світлі згадки…
Все для нових, для юних,
А проте,
Не дай нам боже стати лиш додатком
До щастя внуків наших і дітей!

1977

---

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.