«Тремтить димок з сигари димаря…»

Друк

Тремтить димок з сигари димаря.
Земля вдягла червону хустку сходу,
І сонце гордовсміхненим хлоп’ям
Ковзатися на срібний лід виходить.
Ковзнулося, упало, розлилось,
Зажебоніло про квітучу весну,
І хати, звеселившися чогось,
З-під стріхи дивляться в блакить небесну.

1966

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.