Євген Павлович Фомін народився 27 грудня 19І0 р. у м. Каховці на Херсонщині в сім’ї робітника.
Рано залишився без батьків, виховувався у дитячому будинку. Вчився на робітфаці Харківського сільськогосподарського інституту, потім в Інституті народної освіти. Перша збірка «Поезії» видана в Херсоні в 1927 р. У поезії Є. Фоміна, витриманій в дусі класичної традиції, органічно поєдналися лірика й героїка, властиві радянській людині, що творила новий світ в труді, йшла на подвиги в боротьбі з силами фашизму. Під час Великої Вітчизняної війни був кореспондентом військових газет.
Є. Фомін закатований у застінках гестапо 5 листопада 1942 р. у м. Києві.<>/p
Окремими виданнями вийшли книги: «Трипільська трагедія» (1929), і «Ескізи» (1930), сатирична поема «Пригоди Диркіна» (1931), «Засідання героїв» (1932), поеми «Мічурін» (1935) та «Павлик Морозов» (1936), «Лірика» (1938), «Кров за кров» (1942),; «Вибране» (1956, 1958, 1963), «Сповідь. Вірші та поеми» (1963), «Вибрані поезії» (1980).