Юрій Андрійович Гойда народився 15 березня 1919 р. в с. Зняцево на Закарпатті.

1944 р. закінчив Дебреценський університет. Після визволення Закарпаття Радянською Армією від фашистський загарбників вступив до КПРС, розгорнув активну літературну і громадську діяльність. Викладав у Мукачівському педучилищі, працював у пресі, керував обласною письменницькою організацією. Першу збірку віршів російською мовою «Живая синь» видав в Ужгороді 1943 р. Поезія Ю. Гойди радянського періоду сповнена життєрадісних настроїв, світлих барв. Характерні для неї зокрема невеликі обсягом ліричні силуети рядових трудівників, якими автор звеличує повсякденні людські діла.

Помер поет 2 червня 1955 р.

Вийшли збірки поезій: «Люди моєї землі» (1948), «Верховинський край» (1950), «Сонце над Карпатами» (1951), «Високі дороги» (1952), «Угорські мелодії» (1955), «Вибране» (1956), «Поезії» (1962) та ін.