Іван Іванович Гончаренко народився 12 серпня 1908 р. у с. Яблунові на Полтавщині в бідній селянській родині.

Вчився на робітфаці Харківського сільськогосподарського інституту, згодом закінчив Інститут червоної професури (1934). Друкуватися почав з 1925 р. Перша збірка поезій «Друзі» вийшла 1930 р. У віршах Гончаренка, присвячених життю і почуттям комсомольської молоді, сучасна тематика поєднується з фольклорними мотивами. У воєнній та післявоєнній творчості поета переважає лірично —епічне відтворення героїзму захисників Вітчизни, трудів і днів радянської людини. Під час Великої Вітчизняної війни був кореспондентом армійських газет. Член КПРС.

Основні книжки віршів І. Гончаренка: «На риштованні» (1931), «Пісні весни» (1933), «За наше щастя» (1938), «Краю рідний» (1940), «Одеса, Севастополь» (1943), поема «Заручини» (1950), «На землі оновленій» (1951), «Іду землею рідною», поема «Матрос Гайдай» (1956), «На клич життя» (1960), «Літа ідуть» (1968), «Обеліски» (1974), «Сяйте, зорі яснії!» (1977), «Твори. В 2 —х т.» (1978), «Поезії» (1983).