Михайло Гервасійович Йогансен народився 26 лютого 1895 р. у м. Харкові в сім’ї вчителя німецької мови.

Скінчив гімназію і Харківський університет. До 1917 р. писав вірші російською мовою, українською  — з 1919 р. Перша книга віріпів «Д’горі» вийшла 1921 р. Виступав також як прозаїк, нарисовець, автор книг з теорії літератури. У віршах і поемах М. Йогансена відбито героїко —романтичний пафос пореволюційної доби («Пролог до комуни»). У своїх поетичних засобах М. Йогансен схилявся до образно —словесного експерименту. Характеризуючи свої твори, поет сказав, що в них відбилася його творча еволюція «від стихійної революційності юнацьких літ, через манівці романтики чистого слова до балад активного учасника соціалістичної будови».

Помер М. Йогансен 27 жовтня 1937 р.

Окремими виданнями вийшли збірки поезій: «Кроковеє коло», «Революція» (1923), «Доробок» (1924), «Ясен», «Збірка вибраних віршів» (1930), «Балади про війну і відбудову», «Поезії» (1933).