Давид Ісаакович Каневський народився 23 березня 1916 р. в м. Лохвиці на Полтавщині в сім’ї службовця.
Після трудової ніколи і навчавсь у фабзавучі, працював слюсарем па заводі. З 1937 р. — студент Харківського університету. Під час Великої Вітчизняної війни був кореспондентом фронтової газети. Загинув 26 грудня 1944 р., виконуючи бойове завдання. Почав друкуватися в 1930 р.. Перша збірка поезій «Рідна вулиця» вийшла 1938 р. Написати встиг небагато, але написане, як відзначав Л. Первомайський, давало підстави сподіватися, що «дальший його розвиток приведе до значних творчих успіхів». Д. Каневський прагнув художньої простоти, шукав прозорого слова, щоб передати радість буття, багатство навколишнього світу, а потім — усвідомлення суворого обов’язку радянського патріота боронити цей світ, високі помисли і мужність захисника Батьківщини.
Вийшли збірки поезій: «Льотчики» (1940), «Поезії» (1947), «Вибране» (1966).