Жалібна тиша

За А. Бюргером

О, як мені важко і глухо мовчать
сьогодні ті хати курні, та палати,
і луг, і той гай, де я звик був гуляти,
й думок моїх пристань, шумний водопад!

Дух смерті розвіяв десь звуки твої,
чарівна мелодіє — мово любові,
що, мов соловієві співи флейтові,
лилася ти в душу і в уші мої.

Надіє примаро, схилися мене
у вечір життя солоденько приспати,
до вічного сну де в гаю вколисати!

Лиш, мово любові, благаю тебе:
як суду остання година проб’є,
збуди мене, щоб і той суд не проспати!

Ріпнів, д. 12 цвітня 1896

Вперше надруковано в збірці Олександра Козловського «Мирти і кипариси», Львів, 1905.

Август Готфрід Бюргер