«Так світ здригається!.. А в нашому дворі…»

Так світ здригається!.. А в нашому дворі
Узірне листя падає лірично.
Лаштуємо причілок і горище,
Доріжку цементуєм до воріт.

І думаєм, і думаєм… Так світ
Здригається!.. Двигтить В’єтнам, Єгипет…
Гарячий день, води б з криниці випить
І працювать, хай ручаями — піт.

Над клубом гучномовець. Скільки змін
На білім світі!.. Слухаєм, працюєм.
Дитятко, листячко збираючи, тупцює…
Ханой у траурі. Товариш Хо Ші Мін…

Боліло серце в чоловіка. За народ,
За землю зранену… Говорим
І дивимось, як небом неозорим —
Літак у високості. Там пілот.

І в нашого сусіда льотчик син,
Бува, листи приносить листоноша…
Так світ здригається!.. Дитячий кошик
По дужку повен золотих листин.

1971

---

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.