«І знову гуляють сніги...»

І знову гуляють сніги,
І знову морози тріскучі,
І схилені верби плакучі
Стоять наче срібні стоги.

Зрівняла зима береги,
Ріку під льодами сховала,
Тепер поглядає, зухвала,
Чи вимерло все навкруги.

Ніде — ані сліду ноги,
Хурделя усе зарівняла,
І далеч пустельною стала
В кипучому вирі юги.

Німують степи і луги —
Гуляють на волі сніги.

---