«Вечірня долина повита імлою...»

Друк

Вечірня долина повита імлою,
Осіння калина стоїть над водою.

Рубінові грона обтяжують віти,
Колише калину калиновий вітер.

І тихо навколо, і сумно, і голо,
І зірка зійшла на ясне видноколо.

Сіяє у росах сріблясте проміння,
І сіється листя в гулке безгоміння.

Ріка його мовчки за обрій відносить,
Калина у долі нічого не просить.

Вдивляється в даль, за круті небосхили,
Як мати, яку щойно діти лишили.