«Кришталь, сервізи, книги і рояль...»

Кришталь, сервізи, книги і рояль,
Гараж, машина, чепурненька дача…
Людина ніби добра й не ледача,
І все-таки її по-людськи жаль.

Трудилася, себе не берегла,
Згиналися в роботі дужі плечі.
А врешті-решт роз’їли душу речі —
Не та мета манила і вела.

Мовчить рояль. Кому на ньому грати?
Вкриває книги сірим шаром пил.
І вже немає мужності і сил
Змінити щось чи заново почати.

Тому і жаль: спливло без вороття
На культ речей розміняне життя.

---