«Посади, машини, дачі...»

Посади, машини, дачі
Добився поет нарешті.
Та стала душа незряча,
Її засліпили речі.

І рветься рука писати,
І страшно судьбі кориться.
І вірші не йдуть до хати:
Вони — антипод користі.

---