Прийду на сповідь до Дніпра,
Схилюся над водою.
Настала, Дніпре мій, пора
Прощатися з тобою.
Прощай, Славутичу, й прости,
Як рідний батько — сину.
А я в незвідані світи
За обрії відлину.
Відтіль немає вороття,
Гукай — не відгукаєш.
Через усе моє життя
Ти, Дніпре, протікаєш.
Нуртують хвилі голубі,
Мовчать ясні глибини.
Я тільки мить в твоїй судьбі
І в долі України.
Я відійду за виднокрай,
За вічні гори й доли.
А ти течи, й не витікай,
І не мілій ніколи.