«Сходить місяць за вікнами хати...»
Сходить місяць за вікнами хати,
Ллється світло з небесних узвиш…
Ех, коли доведеться вмирати,
Я хотів би умерти раніш.
Плинуть хмари, як в морі вітрила,
Мерехтять у тумані вогні…
Хай би ти мої очі закрила,
Руки склала на грудях мені.
І простила — ти вмієш прощати —
Все, у чім за життя завинив…
Срібно-срібно за вікнами хати
Ллєтья світло із місячних нив.