«Така шалена стужа...»

Така шалена стужа,
Така крута зима.
У хаті хлопчик тужить
За тим, чого нема.
До вікон припадає,
Щебече, мов пташа.
І все чогось чекає
Чудна його душа.
Сердешні батько-мати
На тінь перевелись,
І жаль їм хлопченяти,
І боляче до сліз:
Чого йому тужити,
Чого ж то не стає?
У хаті тепло й сито
І хліб, до хліба є.
Скажи — прихилять небо,
Зійде зоря сама.
Та що, як хлопцю треба
Того, чого нема.
Того, що ледве мріє
Лише його очам,
Що світові одкриє
І подарує сам.
Та він про те не знає,
Щебече, мов пташа.
І все чогось чекає
Чудна його душа.

---