«Чого ти ялинко, прийшла...»

Чого ти ялинко, прийшла
У гомін і клекіт майданів
Із гаю, що біля села,
Із білих снігів і туманів?

Стояла б у ньому віки
В заметах і травах по крону, —
Невже спокусили таки
Гірлянди вогнів із неону?

Чи, може, боялась життя
Прожить в глушині непримітно?
Зелене наївне дитя,
Чого ти прибилось у місто?

…Ялинка стоїть і мовчить,
Втішає і душі, і лиця,
А поряд машинно гримить,
Залізно вирує столиця.

---