Дід Данило

— Скільки вам років, діду?
— Хто його знає, сину.
Діти повиростали,
Внуки вже мають внуків.
Старші за мене тільки
Ріки, поля та гори.

— Як вам жилося, діду?
— Е, не питай, дитино.
Був я в боях одчайним,
В праці був не останнім,
Жаль залишати, хлопче,
Ріки, поля та гори.

— Нащо ж лишати, діду?
Вам іще жить та бути.
— Ге, не лукав, соколе,
День мій уже на схилі.
Тим-то мені так милі
Ріки, поля та гори.

— Страшно вмирати, діду?
— Прикро, моя дитино.
Небо таке високе,
Поле таке широке, —
Як же я все покину?
Прикро, моя дитино.

---