Надія

Друк

Усе життя чогось у долі ждеш,
Надієшся на добрі переміни.
І можна голод пережить і війни,
Але надії — не переживеш.

Вона до тебе і в останню мить
Зорею тихо в узголів’я злине
І аж тоді навік тебе покине,
Коли душа у вирій відлетить.