Усе життя чогось у долі ждеш, Надієшся на добрі переміни. І можна голод пережить і війни, Але надії — не переживеш.
Вона до тебе і в останню мить Зорею тихо в узголів’я злине І аж тоді навік тебе покине, Коли душа у вирій відлетить.