Пізні квіти
Небес осіння каламуть
Сльотить-мрячить дощами.
І журавлі між хмар пливуть,
І по садах на незабудь
Жоржини з айстрами цвітуть
Жагуче, до безтями.
Недовго їм цвісти, мабуть, —
Вітри північні загудуть,
Обпалять холодами
І занесуть снігами.
Та, поки їм на світі буть, —
Вони цвітуть!