Сорок

Уже півжиття прожила,
Уже півжиття одробила.
Колись, наче ружа, цвіла,
Манила, мов ягода спіла.

Тепер споважніла в ході,
У слові розважлива стала.
Про славні літа молоді
Уже забувати почала.

Любов перелила в дітей,
З’явилися перші онуки.
Не соромно їй од людей
За роки спрацьовані й руки.

В косі сивина зацвіла,
Краса відбуяла й прив’яла…
Немовби іще й не жила,
А вже півжиття звікувала.

---