Черешня

Така чудна, мов нетутешня,
Цвіте в чорнолісі черешня.

Аж посвітліло навкруги
Од білоквітої юги.

І як вона сюди забралась?
Як глухомані не злякалась?

Не побоялась, що життя
Мине в глуші без вороття.

Мала, зелена, духом дужа,
До слави й почестей байдужа,

Непробивна і непрактична,
Вона тут — жителька довічна.

А як умре — з її коріння
Нове проклюнеться пагіння.

І зашумить, і зацвіте
Життя буденне і просте.

І світло стане навкруги
Од білоквітої юги.

---